Філософські екзистенціальні ідеї пронизують весь роман "Мандарини" своєрідними репліками героїв у діалогах, розмірковуваннями Анрі, Робера, Ганни та вчинками другорядних героїв, які в комунікативній інтерпретації утворюють на поетологічному рівні певну позатекстову атмосферу. Своєрідно проінтерпретовано усвідомлення "я" звичайними людьми. Окрім естетики творчого пошуку митця, яка втілена в образах Анрі, Льюіса та Робера, С. де Бовуар намагалася відшукати сенс життя "пересічних" особистостей, що відображено в образах Поль, Надін, якоюсь мірою, Ганни. Ці героїні відчувають, що вони – "ніхто", але водночас вони відкривають у собі унікальність, яка виражається в тому, щоб нічого не робити. Ця усвідомлена відмова від дії навіть викликає у них гордість за себе: визнаючи власну посередність, вони пишаються тим, що не намагаються привернути до себе увагу, та не відволікають від чогось найважливішого. Їхня відмова від дії постає як особистісний внесок у загальне життя.
Еволюцію Анрі простежуємо у його пошукусамого себе. Головним для Анрі є екзистенція буття, своє життя він намагається наповнити інд. сенсом, який складається зі щирості відчуттів.
