У статті розглядається "самособоюнаповнення" В. Стуса як поетичне
кредо митця й оригінальна філософія, що своїми джерелами має "філософію серця" Г. Сковороди, створення себе як "великої ентелехії" Й. В. Г’ете, обряди християн. ініціації та східнуфілософію суфізму. Досліджується вираження цієї естетично-філософської позиції на тематичному, образно-символіч. та лексич. рівнях збірки "Час творчості".
