Опис документа

Відома легенда про те, що десять заповідей царя Соломона було вигравіювано на поверхні його сапфірового персня. У такий оригінальний спосіб, якщо вірити переказу, майже за тисячоліття до н. е. намагалися розв"язати завдання тривалого зберігання інформації. Історичні факти свідчать, що це питання хвилювало людей із незапам"ятних часів. Для запису інформації наші предки використовували різні матеріали: камінь, глину (таблички шумерів), папірус, кераміку, залізо, пізніше - папір, фотоплівки. Потім настала епоха так званих машинних носіїв інформації - циліндри Едісона, грамофонні платівки, нікелеві матриці, магнітні стрічки й диски, оптичні диски, твердотільні накопичувачі. Наявні на сьогодні гори архівних матеріалів, наук. даних намагаються зберігати по-різному: хтось багатократно переписує інформацію на магнітні носії, хтось використовує оптичні, але проблему довготривалого зберігання інформації у світі досі не розв"язано. Маються на увазі носії, які б дозволяли зберігати мільйони гігабайтів інформації багато століть і тисячоліть і яким жодні пожежі, буквально, були б не страшні. Новітня технологія довготривалого зберігання інформації на сапфірових оптичних дисках, розроблена вченими Інституту проблем реєстрації інформації НАНУ у співпраці з Інститутом монокристалів НАНУ, саме й відповідає таким вимогам. Розповідає директор Інституту проблем реєстрації інформації академік НАНУ В"ячеслав Петров.