У статті розкривається подвижництво Л.Ф. Дунаєвської у розвитку української фольклористики, вагомий внесок у підготовку збірників як народних, так і авторських казок, значимість розробки нею методики укладання підручників для вищих навчальних закладів, успадкування її досвіду сучасними науковцями.
