"... В Україні, особливо у "неакадемічному" секторі науки, наявні серйозні проблеми з власними науковими періодичними виданнями, зокрема щодо їхньої якості, відповідності міжнародним стандартам тощо.
На сьогодні українські науковці та установи продукують невиправдано велику кількість періодичних наукових видань, що спричиняє погіршення загального рівня видань, рівня окремих публікацій та нівелює цінність наукової праці. Що в свою чергу впливає на визнання України як наукової держави. Ілюстрацією цьогоє надзвичайно низька кількість журналів з імпакт-фактором, низька кількість статей українських науковців, щороку опублікованих у зарубіжних виданнях (виняток становлять хіба що природничі науки в НАН України). Найбільш гіпертрофованою є ситуація з виданнями у сфері економічних, соціополітичних і гуманітарних наук, у т. ч. і в НАН України, які часто носять описовий характер і, як правило, маловідомі за кордоном. Отже, українська наукова періодика, щоби стати дійсно фаховою, потребує змін на загальнодержавному, академічному, освітянському та інститутському рівнях".
