У статті на матеріалі творів сучасних українських поетів – Юрія Андруховича, Олександра Ярового, В’ячеслава Левицького та ін. – розглядається тенденція до виділення дольника як окремої тонічної субсистеми. Дольник виник на межі між системами силабо-тоніки і тоніки. Однак як переважно тонічна форма, він прагне подолати свою маргінальність. Сучасний дольник концентрується на власних внутрішніх ресурсах, звівши до мінімуму використання класичних 2-складових і 3-складових розмірів (як напр., у поетичномуциклі Ю. Андруховича «Листи в Україну»).
В статье на материале произведений современных украинских поэтов – Юрия Андруховича, Александра Ярового, Вячеслава Левицкого и др. – рассматривается тенденция выделения дольника как отдельной тонической субсистемы.Дольник возник на границе между ситемами силлабо-тоники и тоники. Но как преимущественно тоническая форма, он стремится преодолеть свою маргинальность. Современный дольник концентрируется на собственных внутренних ресурсах, сведя к минимуму использованиеклассических 2-сложных и 3-сложных размеров (как напр., в поэтическом цикле Ю. Андруховича «Письма в Украину»).
In the article on the basis of modern Ukrainian texts by Jurij Andruhovhch, Olexandr Jarovyi, Vjacheslav Levyzkyj and others the tendency to the allocation of dolnyk asaparated tonic subsystem is analysed. Dolnyk arose on the border of the two systems – syllabotonic and tonic. But as the tonic form it tries to overcome its marginality. The modern dolnyk is concentrated on its own internal sources and minimize the usage of classical poetic feet (for example, in the poetical cycle Letters to Ukraine by J. Andruhovych).
