У статті висвітлюється методологія інтермедіального зв’язку словесного й
образотворчого мистецтв.Повість Г.Гессе «Останнє літо Клінгзора» аналізується під кутом зору художньо-світоглядної моделі естетичного смислу, ключовими
категоріями якої є екфразис, поезис, емпатія. Експресіоністичний живопис головного героя повісті розглядається як зв’язок системного перетворення поезії і музики, визначеності слів і стихійності звуків, співвідношенням кольорів.
В статье освещается методология интермедиальной связи словесного и изобразительного искусств. Повесть «Последнее лето Клингзора» анализируется под углом зрения художественно-мировозренческой модели эстетического смысла, ключевыми категориями которой являются экфразис, поэзис, эмпатия. Экспрессионистическая живопись главного героя повести рассматривается как связь системного преобразования поэзии и музыки, определенности слов и стихийности звуков, соотношением красок.
The article deals with the methodology of intermediality correlation of oral tradition and art. The story “Klinsor’s Last Summer” by H.Hesse is reviewed in terms of artistic and ideological model of aesthetic value with its key categories of ecphrasis, poetics and empathy. The main character’s expressionistic art is considered as a connection of
consistent metamorphosis of poetry and music, clearness of words and spontaneity of
sounds, colour relation.
