Спираючись на перехресний аналіз повторюваних подій (як на рівні історії, так і на рівні нарації) в французьких романах, формою оповіді яких є письмо про Себе фікційного суб’єкта, та в «Сентиментальній мандрівці» Л. Стерна в даній розвідці здійснюється дослідження письма як виміру самопізнання героя в руслі тематичної критики Ж.-П. Рішара. Концептуальним питанням в дослідженні постає тема почуттів у тексті-письмі французької літератури. Виділені деталі твору Стерна за принципом метатекстуальності дозволяють розкрити накладання семантичних полів мандрівки та письма, пояснити місце чуттєвого начала в розгортанні роботи письма як виміру конструювання самості суб’єкта.
Статья посвящается исследованию письма о Себе как пространства самопознания фикционального субъекта на основе перекрестного анализа повторяющихся элементов на разных текстовых уровнях во французских романах, формой наррации которых выступает письмо героя-рассказчика, и «Сентиментального путешествия» Л. Стерна. Исследования протекает врусле тематической критики Ж.-П. Ришара. Концептуальным вопросом выступает тема чувств в тексте-письме французской литературы. Выделенные детали текста Стерна разрешают по принципу метатекстуальности раскрыть наслоение семантических полей путешествия и письма как пространства конструирования самости субъекта.
