У статті розкривається новелістичний канон у творчій спадщині Людмили Тарнашинської. Аналізується майстерність письменниці психологічного прозописьма у відтворенні настроєвих порухів, емоційних нюансів, пов’язаних із відчуттям самотності. Розглядаються жанрові ознаки новели: зосередження на настроєвому, подієвому центрі, наявності ситуаційної чи психологічної несподіванки, нехтуванні окремими композиційними елементами, їх усічення, а також на художній деталі новели.
В статье раскрывается новеллистический канон в творческом наследии Людмилы Тарнашинской. Анализируется мастерство писательницы психологического прозописьма в воссоздании настроения движений, эмоциональных нюансов, связанных с ощущением одиночества. Рассматриваются жанровые признаки новеллы: сосредоточенность на настроении, событийном центре, наличии ситуативной или психологической неожиданности, пренебрежение отдельными композиционными элементами, их усечение, а также на художественной детали новеллы.
The article deals with the problem of novel canon of Lyudmyla Tarnashynska’ literature creativity. The author analyzes the peculiarities of Lyudmyla Tarnashynska’ psychological prose, associated with reflection of different emotions, such as loneliness. This scientific research focuses on the main genre features of psychological novel, such as concentration on the general tone, situational or psychological unexpectedness, neglecting of some compositional elements, truncation and accentuation on the artistic details.
