У статті розглянуті аспекти свободотворчості Г.С. Сковороди через трансцендентну, метафізичну Божественну сферу буття, самопізнання, вияви людської волі, вибору, "сродну працю", "практику себе". Ці складові екзистенційного філософування мали конституюючий вплив на духовні пошуки та життєвий шлях ("мистецтво життя") українського мислителя. Ці аспекти важливі для висвітлення історико-культурних передумов філософування Г.С. Сковороди у річищі "свободотворчості", в актуалізації проблеми духовного динамізму в творенні майбутнього (не в тавруванні чи оплакуванні минулого), а у спрямуванні думки на духовний розвиток і на здатність вільного виявлення свого духовно-творчого потенціалу.
