Стаття присвячена дослідженню своєрідності гумору і сатири у повісті Івана Нечуя-Левицького "Старосвітські батюшки та матушки".
Іван Семенович називав себе "літописцем життя народного". Для цього були всі підстави, однак вважати повістяра тільки дослідником народного життя, талановитим побутописцем, а тим більше відносити його творчість до так званої народницької літератури було б неправильно.
