"Культурний рік" (якщо говорити про 2014-й) сприймається як евфемізм. Як садистська іронія. Культура здавала свої плацдарми іншим "цінностям", з припискою "анти". Тисячі жертв, розпач, суперечливі почуття. І десь на крайці цього поля підмивало дописати "Кінець гуманізму".
Павло Юров, режисер написав "Воєнний театр на Донбасі" ( інтерв"ю, взяті у різних людей, тією чи іншою мірою причетних до трагічних подій). З цим проектом він побував у Німеччині та Польщі; поставив оригінальний спектакль-читання - уЛьвові.
Станіслав Боклан: у "Поводирі" реж. О. Саніна (найкасовішому укр. фільмі останніх часів) зіграв сліпого кобзаря Кочергу.
Роман Семисал: актор, став в один ряд із солдатами на сході.
Євген Нищук, "Голос Майдану" інвестує свій потенціал. І тепер перетворює його на "Совість Кабміну".
Денис Матвієнко: гол. його проект 2014-го - "Великий Гетсбі" .
Павло Ар"є, український драматург.
Мирослав Слабошпицький - авт. безпрецедентного, унікального фільму-метафори, в історії укр. кіно.
Роман Мінін: гнучкий проек - "План втечі з Донецького регіону".
Джамала, співачка. Влад Троїцький - відбувся "експеримент" на ниві "нової опери".
Софія Андрухович - книга "Фелікс Австрія".
Святослав Вакарчук, великий Концерт.
Сад скульптур. Назар Білик.
Віталій Лінецький: абсурдна випадковість обірвала життя одного з найкращих акторів України.
