Три збірки віршів Володимира Пішка - це певною мірою симбіоз різних жанрів: сонети, сонетна балада, вірші у формі "есемески", рубаї. Поет використовує широку гаму художніх засобів (оціночні епітети, розширені метафори, персоніфікація, синестезія, інтонаційна градація, алюзії й антитези) для експлікації своїх сокровенних почуттів (інтимна лірика) й особистої трагедії (поема "Ріка", присв. пам"яті загиблого сина), а також для презентації рефлексій поета про сенс життя, про минуле як дзеркало історичних тіней, а також про майбутнє, в якому В. Пішко мріє записати своє слово-істину, слово-силу.
