глибинні розломи, глубинные разломы ; тектоніка, тектоника ; Закарпаття (Україна), Закарпатье
Тектонофізичні дослідження розривних порушень в Українських Карпатах з використанням структурно-парагенетичного та кінематичного методів розпочались в 90-х роках ХХ ст. Було встановлено, що в природному заляганні переважають субвертикальні тріщини північно-східного орієнтування над північно-західним, що пояснюється північносхідним стисненням в післяскладчасту епоху. Похилі тріщини мають подібну орієнтацію. Разом з тим в Закарпатському прогині поряд з діагональними системами тріщин істотно розвинуті тектонічні порушення субширотного та субмеридіонального напрямку. Багато похилих тріщин є нормально перетинаючими і тому їх характеризували як групу колишніх субвертикальних тріщин, повернутих в процесі складкоутворення. Також в Карпатах виділено зони дислокацій різної орієнтації, що пов'язуються зі зміщеннями підфлішового фундаменту. Хорошим прикладом такого тектонічного порушення є Латорицько-Стрийська зсувна зона, виникнення якої пояснюється зоною зчленування двох покривних систем Зовнішніх Карпат, які утворились перед різними фронтами. У зв'язку з цим стиснення басейну було різним в різних його ділянках і це спричинило утворення двох покривних систем, розділених вказаною зсувною зоною. Слід відзначити, що виникнення тектонічних порушень в кожному окремому тектонічному елементі Українських Карпат, хоч і пов'язується із загальним стисненням, але має свій індивідуальний шлях розвитку, обумовлений різними чинниками. Зокрема, цікавим є питання взаємозв'язку геодинамічної еволюції Закарпатського глибинного розлому та виникнення тріщин в покривах, що з ним межують. За час польових досліджень, проведених автором в 2013 році на території Рахівського покриву, було простежено тектонічне порушення антикарпатського спрямування. Згідно схем М.В. Гзовського, взаємне розташування даного порушення та Закарпатського глибинного розлому дозволяє припустити, що воно є ознакою правого зсуву, який виник в межах даного глибинного розлому за умов транспресії. Це припущення добре узгоджується з новою схемою тектоно-магматичної активізації Закарпаття, за якою під дією субмеридіонального стиснення у межах Закарпатського прогину реалізувалась правостороння зона сколювання. Згідно даної схеми північною межею зони сколювання слугує саме Закарпатський глибинний розлом. Таке припущення дозволяє дещо по-новому поглянути на особливості геодинамічного розвитку регіону, однак вимагає подальших ретельних польових досліджень.
The 1990s marked the beginning of extensive tectonophysical research on the Ukrainian Carpathians based on a combination of kinematical and structural-paragenetic analyses. The in-situ subvertical splits with a north-eastern orientation were found out to outnumber the north-westernly oriented ones, apparently due to the north-eastern compressional stresses which followed the Carpathian folding. The inclined splits are of a similar orientation. There are, however, numerous sublatitudinal and submeridional tectonic dislocations in the Transcarpathian trough. These can be referred to formerly subvertical splits which were reversed when folding was in progress. Other dislocations in the Carpathians were caused by the movements in the foundation underlying flysch. This type of dislocation can be illustrated by the Latorytsko-Stryiska strike-slip fault zone whose genesis is associated with a border zone between the two nappe systems in the Outer Carpathians. Due to the presence of different structures the compression of the basin was inhomogeneous in different sections, which resulted in the formation of two different nappe systems divided by the Latorytsko-Stryiska strike-slip fault zone. The tectonic splits and faults in the Ukrainian Carpathians are believed to have been caused mainly by uniform stress; however the evolution of each tectonic area proceeded in an individual way, depending on a number of factors. The interplay between the geodynamical evolution of the Transcarpathian deep fault and the formation of faults in the bordering Carpathian nappes is of particular scientific interest. A tectonic fault with a north-eastern orientation was found by the author in the Rakhiv nappe during the fieldtrip in 2013. The scheme by M. Gzovskiy having been applied, the relative position of the newly found fault and the Transcarpathian deep fault may suggest dextral strike-slip movements in the Transcarpathian deep fault resulting from transpression. This assumption fits in with the new dynamo-kinematical interpretation of Neogene volcanism in the Transcarpathians, according to which uniform submeridional compression in the Carpathian fold system accounts for the right-side shear zone in the Transcarpathians. It is the Transcarpathian deep fault that makes the north border of the shear zone. These data shed some light on the region's geodynamical evolution, which, however, requires further field research.
Тектонофизические исследования разрывных нарушений в Украинских Карпатах с использованием структурно-парагенетического и кинематического методов начались в 90-х годах ХХ столетия. Было установлено, что в природном залегании субвертикальные трещины имеют преимущественно северо-восточное направление нежели северо-западное, что объясняется северо-восточным сжатием в постскладчастую эпоху. Наклонные трещины также имеют подобную ориентацию. Вместе с тем в Закарпатском прогибе наряду с диагональными системами трещин существенно развиты тектонические нарушения субширотного и субмеридионального направления. Многие из наклонных трещин являются нормально пересекающими и поэтому охарактеризованы как группа бывших субвертикальных трещин, развернутых в процессе складкоформирования. Также в Карпатах выделены зоны дислокаций разной ориентации, связанные со смещениями подфлишевого фундамента. Примером такого тектонического нарушения является Латорицко-Стрыйская сдвиговая зона, образование которой объясняется зоной сочленения двух покровных систем Внешних Карпат, которые сформировались перед разными фронтами. В связи с этим сжатие бассейна было разным в разных его участках и это послужило причиной формирования двух покровных систем, разделенных указанной сдвиговой зоной. Необходимо отметить, что появление тектонических нарушений в каждом отдельном тектоническом элементе Украинских Карпат, хоть и связано со всеобщим сжатием, но имеет свое индивидуальное развитие, обусловленное разными факторами. В частности, интересным является вопрос взаимосвязи геодинамической эволюции Закарпатского глубинного разлома и образования трещин в покровах, граничащих с ним. Во время полевых работ, проведенных автором в 2013 году на территории Раховского покрова, прослежено тектоническое нарушение антикарпатского направления. Согласно со схемами М.В. Гзовского, взаимное расположение данного нарушения и Закарпатского глубинного разлома позволяет предположить, что оно является признаком правого сдвига, который образовался в пределах данного глубинного разлома в условиях транспрессии. Это предположение хорошо согласуется с новой схемой тектоно-магматической активизации Закарпатья, согласно которой под действием субмеридионального сжатия в пределах Закарпатского прогиба реализовалась правосторонняя зона скалывания. Согласно данной схеме, северной границей зоны скалывания является именно Закарпатский глубинный разлом. Такое предположение позволяет несколько по-новому оценить особенности геодинамического развития региона, однако требует дальнейших детальных полевых исследований.
