Драматургія М.Є. Салтикова-Щедріна є важливою частиною його спадщини. Проблематика його творів зумовлена тим, що письменник був прихильником концепції "утилітарності" літератури, її предметом вважав життя, а завданням - зображення ідеалу, виховання суспільства. Малі драматичні твори письменника були для нього своєрідною творчою лабораторією, в якій народжувалися і випробовувалися ідеї та задуми, пізніше розвинуті в романи. Сцени "Соглашение", "Погоня за счастьем" присвяченіскасуванню кріпосного права. Нариси "Что такое коммерция?", "Утро у Хрептюгина", комедія "Смерть Пазухина" зображують купецтво і його побут. Нариси "Просители", "Недовольные", "Выгодная женитьба", комедія "Тени" є критикою управлінського апарату. Письменник відтворював у них сучаснудійсність, з її соціально-політичними особливостями. У цих творах сатирику вдалося художньо осмислити особистісні якості і вади соціальної людини, які особливо проявляються в "епохи змін".
