адміністративні суди, административные суды ; адміністративне судочинство, административное судопроизводство ; адміністративний розсуд, административное усмотрение ; митні правовідносини, таможенные правоотношения ; платежі, платежи
Оцінено співвіднесення процесуального розсуду адміністративних судів щодо правовідносин, які виникають у зв"язку з поверненням із державного бюджету помилково сплачених митних платежів. Проблеми адміністративного й процесуального розсуду характерні для всіх без будь-яких винятків адміністративно-правових відносин - митних, адміністративних земельних, адміністративно-господарських, адміністративно-деліктних, податкових, фінансових, екологічних тощо.
Відсутність у сучасному національному адміністративному й адміністративному процесуальному праві досконалої теорії адміністративного й процесуального розсуду, належним чином перевіреної практикою діяльності суб"єктів публічної адміністрації зрештою зумовила формування неоднакової судової практики в адміністративних справах, де застосовувався такий розсуд.
Принципове значення для правильного визначення й співвіднесення процесуального розсуду адміністративного суду з адміністративним розсудом суб"єкта публічної адміністрації мають приписи Конституції України - ст. ст. 6 й 19.
Процесуальний розсуд адміністративних судів у справах адміністративної юрисдикції, щодо яких відкрито провадження в адміністративному суді першої інстанції, визначено у ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, застосовуючи процесуальний розсуд, адміністративні суди не можуть втручатися в розсуд суб"єкта публічної адміністрації (адміністративний розсуд), рішення, дії, бездіяльність якого стали предметом перевірки в суді.
З"ясовано, що факти неправильного визначення й співвіднесення процесуального розсуду адміністративного суду з адміністративним розсудом суб"єкта публічної адміністрації мали місце зокрема у справах про повернення помилково та/або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету митних платежів.
Обгрунтовано відповідь на запитання про можливість задовольняти адміністративним судам позовні вимоги про стягнення помилково та/або надмірно (сплачених) зарахованих до бюджету митних та інших платежів. Насамперед звернуто увагу на приписи ст. 19 Конституції України, що принципово визначають правила діяльності суб"єктів публічної адміністрації (у нашому випадку - митних органів) в адміністративно-правових (митних) відносинах.
Доведено, що адміністративним законодавством визначено конкретний, вичерпний перелік суб"єктів, уповноважених на повернення помилково або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету платежів. Очевидно, що адміністративні суди до переліку уповноважених суб"єктів законодавством не віднесені й, відповідно, не мають повноважень на ухвалення рішень про повернення помилково або надміру (сплачених) зарахованих до бюджету платежів.
Оценено соотношение процессуального усмотрения административных судов относительно правоотношений, которые возникают в связи с возвращением из государственного бюджета ошибочно уплаченных таможенных платежей. Проблемы административного и процессуального усмотрения характерны для всех без каких-либо исключений административно-правовых отношений - таможенных, административных земельных, административно-хозяйственных, административно-деликтных, налоговых, финансовых, экологических. Отсутствие в современном национальном административном и административном процессуальном праве совершенной теории административного и процессуального усмотрения, надлежащим образом проверенной практикой деятельности субъектов публичной администрации в конце-концов обусловило формирование неодинаковой судебной практики по административным делам, где применялось такое усмотрение. Принципиальное значение для правильного определения и соотношения процессуального усмотрения административного суда с административным усмотрением субъекта публичной администрации имеют предписания Конституции Украины - ст. ст. 6 и 19. Процессуальное усмотрение административных судов по делам административной юрисдикции, касательно которых открыто производство в административном суде первой инстанции, определено в ст. 162 Кодекса административного судопроизводства Украины. В то же время, применяя процессуальное усмотрение, административные суды не могут вмешиваться в усмотрение субъекта публичной администрации (административное усмотрение), решения, действия, бездеятельность которого стали предметом проверки в суде. Установлено, что факты неправильного определения и соотношения процессуального усмотрения административного суда с административным усмотрением субъекта публичной администрации имели место в частности по делам о возвращении ошибочно и/или чрезмерно (уплаченных) зачисленных в бюджет таможенных платежей. Обосновано ответы на вопросы о возможности удовлетворять административными судами исковые требования о взыскании ошибочно и/или чрезмерно
(уплаченных) зачисленных в бюджет таможенных и иных платежей. В первую очередь обращено внимание на предписания ст. 19 Конституции Украины, которые принципиально определяют правила деятельности субъектов публичной администрации (в нашем случае - таможенных органов) в административно-правовых (таможенных) отношениях.
Доказано, что административным законодательством определено конкретный, исчерпывающий перечень субъектов, уполномоченных на возвращение ошибочно или чрезмерно (уплаченных) зачисленных в бюджет таможенных платежей. Очевидно, что административные суды в перечень уполномоченных субъектов законодательством не отнесены и соответственно не имеют полномочий на постановление решений о возвращении ошибочно или чрезмерно (уплаченных) зачисленных в бюджет платежей.
We have given estimation to the procedural judgment of the administrative courts in respect to the legal relations which appear due to the return from the state budget of the customs payments paid by mistake. The problems of administrative and procedural judgment are typical for all administrative and legal relations without any exceptions, the customs, administrative land, administrative economic, administrative delictual, fiscal, financial and ecologic ones. The lack in the modern national administrative and administrative procedural law of a complete theory of administrative and procedural judgment, an activity duly revised by the practical activity of the subjects of public administration at last has formed the grounds for formation of the unequal judicial practice for administrative cases, where such judgment has been applied. A principal meaning for the correct determination and correlation of the procedural judgment of administrative court with the administrative judgment of the subject of public administration is stipulated by the regulations of the Constitution of Ukraine - articles 6 and 19. The article 162 of the Code of administrative proceeding of Ukraine defines the procedural judgment of the administrative court for the cases of the administrative jurisdiction, in respect to which the proceedings have been started in the administrative court of the first instance. At the same time by applying the procedural judgment, the administrative courts can intervene into the judgment of the subject of public administration (administrative judgment), which resolutions, action, lack of action have become a subject of revision in the court. It has been defined that the facts of faulty definition and correlation of the procedural judgment of the administrative court with administrative judgment of the subject of the public administration have taken place in the cases about return of the customs payments credited into the budget by mistake and/or in excess. We have specified the answers to the question on the possibility to satisfy by the administrative court the stated claims on charging the customs and other payment into the budget by mistake and/or in excess. First of all we have put emphasize on the regulations of the article 19 of the Constitution of Ukraine, which define the rules of activity of the subjects of public administration (in our situation - customs bodies) in the administrative legal (customs) relations. It has been proven that the administrative legislation defines a certain, exhaustive list of the subjects empowered to return the customs payments credited in the budget by mistake or in excess. It is obvious that the administrative courts are not included by the legislations into the list of empowered subject and as a result have no powers for rendering a decision about the return of the customs payments credited in the budget by mistake or in excess.
