Опис документа

У статті з методологічної точки зору розкриті в ретроспективно-сучасному сенсі особливості системи менеджменту служби безпеки підприємств реального сектора економіки України на фоні повної нейтралізації з боку керівництва приватизованих підприємств функції планування в 90-х рр. 20 ст. та діяльності цих підприємств в останні п’ять років під гаслом «тотальна безпека», обумовленої фінансово-економічною рецесією, значною кількістю банкрутств підприємств, що виступають один одному в ролі контрагентів, значною кількістю рейдерських захоплень підприємств-флагманів реального сектору вітчизняної економіки та відсутністю єдиного сценарного підходу до виходу світової економіки, зокрема української, з глибокої інституційно забарвленої фінансово-екон. кризи, в т.ч. й в контексті подолання так званих «тактичних шоків». Водночас встановлено, що функція планування системи менеджменту є її фундаментальною основою із варіацією залежно від масштабів господарської діяльності підприємства, методів і принципів організаційно-ієрархічної будови такої служби з одночасним тісним кореляційним зв’язком з ортодоксальними принципами, методами та функціями планування, що історично склалися ще за радянських часів. Визначені уніфіковані завдання служби безпеки підприємства, зважаючи на різновекторні масштаби господарської діяльності (малі, середні та великі підприємства), та запропоновано теоретико-практичну сценарну насиченість заходів для виконання завдань, покладених на таку службу. Запропоновано механізм врахування потенційних загроз під час планування діяльності служби безпеки підприємства з одночасною його інтеграцією в тактико-стратегічні плани роботи підприємства в контексті їх збалансованості, системності та синергічності.