У статті розглянуто лексичне значення і семантичне розгалуження назв диких дерев, зокрема дуба і каштана, що репрезентовані в укр. поетичних текстах кінця 20 ст. Визначено характерні символічні особливості, архетипне походження й функціональна активність аналізованих номенів, доведено їхній зв"язок із традиціями і віруваннями українського народу.
