дезоксирибонуклеїнова кислота, дезоксирибонуклеиновая кислота, ДНК ; молекулярна біологія клітин, молекулярная биология клетки ; молекулярна динаміка, молекулярная динамика
The oxidized bases in the composition of DNA as well as DNA precursors (desoxynucleotide triphosphates, dNTPs) appearing in living cell as a result of oxidative stress are the one of major sources of genomic instability. Among oxidized forms of nitrogenous bases, the 8-oxo-7,8-dihydro-2-deoxyguanine (8odG, 8-oxo-dG) is the most ubiquitous. This compound has a high mutagenic potential due to its ability to preferably interact with adenine instead of cytosine. In particular, the 8odG in the composition of the incoming nucleotide triphosphate (8-oxo-GTP) is able to immediately incorporate into the growing DNA chain and, thus, to cause the invert replacement dA ? dC because it is possible to pair with the incoming dCTP as well as dATP in the next round ofDNA replication.
The efficiency of 8oxo-dG incorporation in growing DNA clearly depends on the nature of appropriate DNA polymerases. One of the most sensitive to 8-oxo-dGTP is the eukaryotic DNA polymerase [beta] (pol [beta]). The binding of 8-oxo-dGTP in the active center of pol [beta] can result in two different molecular events. First of them is the incorporation of 8oxoguanine into a growing DNA chain, the other is a discrimination of 8-oxo-dGTP from the active center. While effects of incorporation of this modified guanine in DNA are well studied, the immediate consequences of 8-oxo-dGTP discrimination are still unclear.
The behavior of 8-oxo-dGTP molecule in the area of the active site of human DNA polymerase [beta] was investigated using molecular dynamics (MD) calculation. The principle phenomenon revealed as investigation results is existence of two cardinally different models of behavior inherent to 8-oxo-dGTP molecule. In two cases the ligand molecules loses the connections with template dA and starts to migrate inside of enzyme space (migrate trajectories). In the other two cases 8-oxo-dGTP stably stays in DNA polymerase active site, "keeps in touch" with template nucleotide and maintains the hydrogen bonds with it (stable trajectories).
The spatial structure of 8-oxo-dGTP in stable trajectories appears to be sufficiently rigid despite the presence of number of bonds around which the free rotation is possible, and its conformational energy is characterized by high stability over the time of studied MD. Average values of energy (-10229.7 and -10227.1 kJ/mol) are practically the same for both cases. Amino acid microenvironment of 8-oxo-dGTP also practically doesn't change over the studied MD interval. Thus, stable variants of 8-oxo-dGTP behavior evidently correspond to case of the further incorporation modified 8-oxo-dG into growing DNA strand.
The behavior of 8-oxo-dGTP molecule in migrate trajectories is significantly more complicated. The 8-oxo-dGTP loses the Н-bonds with template dA6 (at 11 and 6.5 ns of MD in first and second case respectively) and starts to migrate in DNA polymerase space. The 8-oxo-dGTP spatial structure regularly exhibits much more flexibility in comparison to itself behavior in stable trajectories that reflects in corresponded values of individual atomic fluctuations. However, contrary to the expectations the general levels of conformational energy of 8-oxo-dGTP as well as energy fluctuation patterns in both migratory trajectories are completely time stable. The average values of conformational energy are -9938.6 and -10018.6 kJ/mol for trajectories 1 and 2 respectively that is slightly more than corresponded values for stable trajectories. The 8-oxo-dGTP movement pathways of don't coincide each other that is confirmed by differences of their conformational spaces and amino acid microenvironment. It seems to be the most important that 8-oxo-dGTP not only doesn't leave the enzyme space but directly prevent transition of DNA polymerase from closed to open conformation as well as the further binding of incoming dNTP. This observation lets a possibility to consider it as natural inhibitor of DNA pol [beta] activity and possible intracellular regulator which mediates the direct transition of the cell from normal state to programmed cell death omitting the malignancy stage.
Окислені основи у складі ДНК і ДНК попередників (дезоксинуклеотид трифосфатів, дНТФ), що виникають у живій клітині в результаті окислювального стресу, є одним із основних джерел нестабільності геному. Серед окислених форм азотистих основ найбільш поширеним є 8-оксо-7,8-дигідро-2-дезоксигуанін (8одГ, 8-оксо- ДГ). Ця сполука має високий мутагенний потенціал унаслідок здатності переважно взаємодіяти з аденіном замість цитозину. Зокрема, 8одГ у складі вхідного нуклеотиду (8-оксо-дГТФ) здатний безпосередньо включатися в ланцюг ДНК, що нарощується, і, таким чином, спричиняти заміну дA ? дЦ, оскільки він здатний спарюватись як із вхідним дЦТФ, так і з дАТФ у наступному циклі реплікації ДНК.
Ефективність включення 8-оксо-дГ у зростаючу ДНК чітко залежить від при- роди відповідних ДНК-полімераз. Однією з найбільш чутливих до 8-оксо-дГТФ є еукаріотична ДНК-полімераза [beta] (pol [beta]). Зв"язування 8-оксо-дГТФ в активному центрі pol [beta] може приводити до двох різних молекулярних подій. Першою з них є включення 8-оксогуаніну в ланцюг ДНК, що синтезується, другою - дискримінація 8-оксо-дГТФ з активного центру. В той час, як наслідки включення цього модифіко- ваного гуаніну в ДНК є добре дослідженими, безпосередні результати дискриміна- ції 8-оксо-дГТФ все ще залишаються неясними.
Поведінку молекули 8-оксо-дГТФ у ділянці активного сайту ДНК-полімерази [beta] людини було досліджено шляхом розрахунків молекулярної динаміки (МД). Основоположним феноменом, виявленим у результаті досліджень, є існування двох кар- динально відмінних моделей поведінки, властивих молекулі 8-оксо-дГТФ. У двох випадках молекула ліганда втрачає зв"язки з матричним дА і починає мігрувати всере- дину простору ферменту (міграційні траєкторії). У двох інших випадках 8-оксо-дГТФ стабільно залишається в активному центрі ДНК-полімерази, "залишається на зв"язку" з матричним нуклеотидом і підтримує водневі зв"язки з ним (стабільні траєкторії).
Просторова структура 8-оксо-дГТФ у стабільних траєкторіях виявляється до- сить жорсткою, незважаючи на цілий ряд зв"язків, навколо яких можливе вільне обертання, а його конформаційна енергія характеризується високою стабільністю протягом часу досліджуваної МД. Середні значення енергії (-10229,7 і -10227,1 кДж/ моль) практично тотожні для обох випадків. Амінокислотне мікрооточення 8-оксо-дГТФ також практично не змінюється протягом досліджуваного періоду М. Таким чином, стабільні варіанти поведінки 8-оксо-дГТФ, вочевидь, відповідають випадку подальшого включення модифікованого 8-оксо-дГ у ланцюг ДНК, що синтезується.
Поведінка молекули 8-оксо-дГТФ у міграційних траєкторіях є суттєво складні- шою. 8-оксо-дГТФ втрачає водневі зв"язки з матричним дА6 (на 11 і 6,5 нс МД в першому і другому випадку відповідно) і починає мігрувати у просторі ДНК-полімерази. Просторова структура 8-оксо-дГТФ закономірно проявляє більшу гнучкість порівняно з поведінкою у стійких траєкторіях, що відбивається у відповідних значеннях флуктуацій індивідуальних атомів. Проте, всупереч очікуванням, за- гальні рівні конформаційної енергії 8-оксо-дГТФ, а також патерни флуктуацій енергії в обох міграційних траєкторіях є повністю стабільними в часі. Середні значення конформаційної енергії становлять -9938,6 і -10018,6 кДж/моль для траєкторій 1 і 2 відповідно, що лише трішки більше відповідних значень для стабільних траєкторій. Шляхи руху 8-оксо-дГТФ не збігаються один з одним, що підтверджується відмінностями їх конформаційних просторів і амінокислотного мікрооточення. Представляється найбільш важливим, що 8-оксо-дГТФ не тільки не залишає простір ферменту, але й безпосередньо перешкоджає переходу ДНК-полімерази із закритої конформації у відкриту і подальшому зв"язуванню вхідного дНТФ. Це спостереження дає можливість розглядати його як природний інгібітор ДНК полімерази [beta] і можливий внутрішньоклітинний регулятор, який опосередковує прямий перехід клітини від нормального стану до запрограмованої клітинної смерті, минаючи стадію злоякісного переродження.
