Автор статті згадує, що аспіранти у Віктора Олексійовича захищались усі. Не захищались тільки ті, хто не написав дисертацію. Це не було вдалим вибором аспірантів; хто знає, як останній проявить себе в роботі. Не кожна дисертація була ідеальною, тим не менше, Шевченко завжди підтримував здобувача. На передзахисті на зауваження одного з рецензентів він відповів, що вже захистив багато робіт і ця не гірша за попередні. В нього аспіранти не "висіли" десятиліттями, він міг не тільки виконати роботу, а і організувати її виконання з орієнтацією на результат.
