Уряди приходять та відходять, а держбюджет залишається — усе такий само вимучений та остогидлий. Він, як урядовий "подарунок під ялинку", — і відмовитися не можна, і приймати рука не піднімається. Відповідальний за його розробку Мінфін звично тягне час,а потім бере всіх змором. Парламент здається на католицьке Різдво — тиснуть утома, родини та політичні резони. В особливих випадках підключається МВФ. Його аргумент зазвичай найкоротший, але дієвий: загроза кредитного ембарго якщо й не об'єднує, змушує протверезіти. Підписується бюджет, як і ухвалюється, без любові, з почуття обов'язку. Його автори переконують, що здійснили неможливе. Але оскільки відведеного законом року не вистачило, хочуть усе "професійно доопрацювати" у найближчі два-три місяці. Бюджетна фішка минулого року — новий Податковий кодекс. У парламент його виштовхнули під завісу року в пакеті з проектом "головного фінансового закону", що перетворило вже звичний безлад на хаос. Розбиратися з ним довелося не тільки депутатам, які підготували власний варіант кодексу. Експертами по українському бюджету та податковій реформі, крім МВФ, виявилися США та посли країн G-7.
