Опис документа

Стаття виконана у рамках когнітивної лінгвістики. Топонім розглядається як згорнутий, кодований текст, зміст якого включає великий комплекс компонентів, що виявляються шляхом парадигматичного та синтагматичного моделювання. У складі топоконцепту є як власне лінгвістичні, так і когнітивно-семантичні компоненти: поняттєві, чуттєво-образні, аксіологічні. Експлікація цих компонентів у художньому дискурсі пов’язана з авторськими інтенціями, естетичними установками та здійснюється вибірково як шляхом побудови номінаційних парадигм, так і завдяки сукупності різнотипових характеристик атрибутивів, що спільно формують номінативне поле топоконцепту. Продемонстровано, що сполучення парадигматики і синтагматики у процесі мовленнєвої презентації когнітивних імплікацій топоніма дає змогу О. С. Пушкіну змінювати аспекти характеризації, актуалізуючи в одних випадках об’єктивні компоненти змісту топоніма-концепта, в інших — виявляючи суб’єктивну авторську інтенцію. Аргументується положення про те, що топоніми в художньому дискурсі слугують не лише маркерами дискретизованого просторового континууму, але є також інструментом впливу і засобом подання інформації в особистісній інтерпретації та віддзеркалення мовної картини світу автора.