Автор розглядає сучасний освітній процес як єдність раціонального та
ірраціонального, що забезпечується впливом духовно-моральних імперативів.
Проводиться аналіз принципових відмінностей між технократичним і гуманістичними способами мислення, підкреслюється значимість особистісного начала в освітній діяльності, результатом якої є цілісний, креативний індивід, котрий володіє вмінням співжиття в ціннісно-смислових детермінаціях сучасності.
