Світ втратив Умберто Еко (1932–2016), творця високого постмодернізму, блискучого професора-медієвіста, семіотика культури, шанувальника історій про Джеймса Бонда й одного з найуспішніших італ. письменників кінця ХХ - початку ХХІ ст. Автор романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів напередодні" (1994), "Баудоліно" (2000), "Таємне полум'я цариці Лоани" (2004), "Празький цвинтар" (2010) та ін. Професор літератури (він певен, що гарна книжка "завжди розумніша від свого автора, бо найчастіше вона розповідає про ті речі, про які автор навіть не здогадувався"), один з найвизначніших книголюбів сьогодення, він розглядав текст як відкритий простір, у якому виринають міріади внутрішніх зв'язків. Зрештою, світ — це потенційно безконечний простір, а "вся світова культура прагне лише одного — зробити нескінченність збагненною".
