П'ятнадцять років тому Василь Шкляр з'явився на літературному кону як deus ex machine. Його детективно-містичний "Ключ" (1999) вигулькнув ніби нізвідки - не проглядалося ні чогось схожого на сучасному ринку, ні виразної класичної традиції. Академічна "Історія української літератури 20 століття" (1998), що вийшла до появи "Ключа", тричі згадує прізвище Шкляра у традиційних обоймах початківців, зараховуючи його до "загалом "тихої хвилі" новобранців 70-х - початку 80-х" й обережно прив'язуючи до стилістики Григора Тютюнника. Проте жодних Шкляревих творів не названо. Альтернативна "Мала українська енциклопедія актуальної літератури" (1998) не згадує Шкляра взагалі.
