У статті проаналізовано опір «невозз’єднаної» греко-католицької громади с. Надорожна Тлумацького району Івано-Франківської області радянській релігійній політиці загалом та насильницькій православізації Галичини зокрема, з особливою увагою до стратегій та мотивів спротиву. Попри свою нетиповість у галицькому контексті, опозиційний досвід греко-католиків Надорожної вписується в універсальні схеми опору підневільних груп, зокрема селянства.
