вікторіанство (Вікторіанська епоха), викторианство (Викторианская эпоха) ; жіноча освіта, женское образование ; лінгвокультура, лингвокультура, lingua-culture ; лінгвокультурологія, лингвокультурология, linguoculturology
Вікторіанська епоха стала періодом формування гендерних стереотипівта водночас боротьби з ними. Динамізм цього періоду виявляється не тільки у соціальних змінах, політичних реформах та наукових відкриттях, але й у неоднозначному ставленні до жінки. Відображенням суперечливого характеру вікторіанської доби є художня література. У вікторіанську епоху жінки заполонили літературний ринок та становили значну частину читачів романів. Проте, вікторіанську літературу можна назвати жіночою не тільки тому, що саме в цей період з'явилися та набули визнання такі письменниці як Джордж Еліот, сестри Бронте, Елізабет Гаскелл. Її "жіночий" характер виявляється також і в тому, що в центрі уваги письменників обох статей є здебільшого складний внутрішній світ жіночих персонажів.
Значні соціальні зрушення того часу торкнулися і жіночої освіти, втім для освітянки Вікторіанства існувало дуже обмежене коло можливостей застосування своїх знань. У статі робиться спроба лінгвокультурологічного аналізу мовних засобів, що змальовують образи жінок-педагогів епохи Вікторіанства у романах тогочасних письменників, а також визначаються основні стереотипні характеристики гувернантки, шкільної вчительки та директорки пансіону для дівчат.
Дослідження дозволяє зробити висновки про низький соціальний статус, психологічний дискомфорт та обмежені фінансові можливості гувернантки, пихатість та зароумілість директорки пансіону, скрутне матеріальне становище та підлеглий стан шкільної вчительки, формалізм жіночих навчальних закладів, що відрізняв їх від аналогічних закладів в інших країнах, зокрема у Франції.
