Опис документа

This article describes the main events that influenced the development of relations between the western Ukrainians and the Ukrainian National Republic on the one hand and Poland on the other. The Ukrainian situation in the restored Polish state, particularly in its South-Eastern provinces of Galicia, Volyn and Chelm. The author highlights the political and socio-economic context of these events. The Warsaw Agreement of 1920 is drawn attention to as well as the circumstances of the Petliura-Pilsudski union and Riga Peace Treaty in which Galicia was annexed. The situation of the Ukrainian minority in the Polish state is expanded on, especially after the enactment of the language laws and the land reform in 1925. The relationship between the attempts of the Ukrainians to gain independence, the 1930 Pacification and the creation and activities of the Organization of Ukrainian Nationalists is explained. Attention is also paid to the analysis of different political concepts of Ukrainians that existed in the Polish political thought. The Polish nationalist camp, the so-called National Democrats led by politicians such as Roman Dmowski and Stanislaw Grabski, was against the idea of cooperating with Ukraine in 1919-1921 and later not only refused Ukrainians to exercise their fundamental national requirements but treated the idea of a Ukrainian nation with contempt. The attitude of the central and left forces were often loyal to Ukrainians since Jozef Pilsudski"s personal experience knew the negative effects of violent Russification and therefore was not a unequivocal supporter of violent Polonization. And even though this camp was not against the implementation of the Ukrainian national idea as such, but the fate of the Ukrainian question and the Ukrainian minority in the Second Polish Republic was only to be put forward through the interests of the Polish state, exclusively through its territorial integrity. The author also examines the international aspects of the Ukrainian question in Polish debates, as well as the place of this subject in the League of Nations.

Стаття описує найважливіші події, що впливали на розвиток стосунків між Західноукраїнською та Українською Народними Республіками з одніє сторони та Польщею з другої. Аналізується також становище українців у відновленій польській державі, зокрема в її південно-східних воєводствах, які охоплювали Галичину, Волинь та Холмшину. Авторка висвітлює політичний та соціально-економічний контекст тих подій. Звертає увагу й на Варшавську угоду 1920, союз Петлюра-Пілсудський, Ризький Мирний Договір, обставини, за яких Галичина була приєднана до Польщі. Розкрито становище української меншини в польській державі, зокрема після прийняття закону про мову викладання в навчальних закладах і проведення земельної реформи 1925 р. Пояснюється зв"язок між вимо- гами українців надати їм автономію, пацифікацією 1930 р. та створенням і діяльністю Організації українських націоналістів. Багато уваги приділено аналізові різних політичних концепцій щодо українців, які існували в польській політичній думці. Табір польських націоналістів, так званих національних демократів, очоловлюваний такими політиками як Роман Дмовський чи Станіслав Грабський, був проти ідеї співпраці з Україною у 1919-1921 роках, а пізніше не тільки відмовляв українцям в праві реалізації їх основних національних вимог, але й зазвичай з погардою ставився до української національної ідеї. Ставлення центра та лівих сил до українців часто було лояльнішим, адже Юзеф Пілсудський на особистому досвіді знав негативні наслідки насильницької русифікації, а тому не був однозначним прихильником й насильницької полонізації. І хоча цей табір не був проти реалізації української національної ідеї як такої, але вище за долю українського питання та української меншини в Другій Речі Посполитій ставив інтереси польської держави, в том числі її територіальну цілісність. Авторка також порушує міжнародні аспекти українського питання у Польщі, в тому числі дебати, які відбувалися на цю тему в Лізі Націй.