Опис документа

The article deals with the La Tene culture of the Trans-Carpathian region of today"s Ukraine. It is stated that although the indigenous Thracian population was deeply involved in the cultural transition process, the emergence of the La Tene culture in the in the early 3rd century BC cannot be described in the terms of fashion or influence. The archaeological discoveries in the Upper Tisza region demonstrate the colonization carried out by the Celts from Central Europe in so far as their way of life differed significantly from the indigenous population. It caused vast and dramatic changes in the fields of settlement planning, metallurgy and pottery-making for the Upper Tisza valley inhabitants. Most of the Celtic sites in the Trans-Carpathian region ceased to exist not later than in the late 2nd to early 1st centuries BC, however some settlements survived the Burebista"s raids in mid-first century BC. They contributed to the local Padea-Panagjurski Kolonii group formation at the turn of eras.

Нерідкоможна зустріти визначення цих поховань як латенських, що зазнали впливу гето-фракійського середовища. Однак варто зауважити, що загальна їх кількість не перевищує десятка; усі вони, виконані згідно з обрядом куштановицької культури й на куштановицьких могильниках, містять майже виключно жіночий інвентар. З огляду на це, згадані поховання можна окреслити як куштановицькі з латенськими елементами. Їхня поява вказує насамперед на існування матримоніальних зв'язків між носіями прибулої латенської та автохтонної куштановицької культур, запозичення останніми престижних предметів кельтського виробництва, а також про взаємну асиміляцію й переважно мирний характер співіснування обох груп. Відсутність у регіоні класичних для центральноєвропейського латену інгумаційних поховань пояснюється специфікою поховального обряду, зокрема, раннім переходом місцевого кельтського населення до поховального обряду, який не залишає помітних для археології слідів. Вважається, що латенська культура Закарпаття припиняє своє існування в результаті експансії даків, носіїв латенізованих пам"яток Падеа-Панагюрські Колонії, близько середини І ст. до н. е. Водночас, знахідки в похованні з Бобового й на поселеннях Бакта й Дийда мальованої кераміки, найбільшим центром виробництва якої було дакійське городище Земплін, а також середньолатенських фібул засвідчує, що окремі кельтські поселення пережили кельто-дакійські війни середини І ст. до н. е. й на деякий час вписалися у нові економічні та політичні реалії.