Актуалізується феномен світла і темряви як аксіологічна домінанта в аскетичній літературі на прикладі праці Св. Іоана «Лествиця». Констатовано, що світло і темрява слугують не тільки важливими смисловими елементами християнських текстів, а також є аксіологічними модуляторами і соціокультурними регуляторами в процесі духовного вдосконалення особистості та сходження її до святості. Розглянуто поліваріативність змістових утілень світла і темряви в площині сакрального континууму. Проаналізовано культурний статус означених міфологічних конструктів, що визначає шляхи і можливості міждисциплінарних досліджень у контексті культурологія/теологія/філософія. Розглянуті етична, гуманістична, символічна, філософська, аксіологічно-культурна системи християнської аскетичної думки.
