Опис документа

Результати саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі в листопаді 2013 р. й внутрішньополітична криза в Україні, що постала за цим, із масштабними міжнародними наслідками, ставить питання про можливі сценарії розвитку східної політики ЄС у цілому та, зокрема, проекту «Східне партнерство». У статті розглянуто ключові тенденції розвитку й напрями діяльності ЄС, виклики та проблеми, які визначатимуть контекст подальшої еволюції цього проекту у вимiрi формування загальноєвропейського простору безпеки. Серед цих тенденцій виділяється подальша диференціація інтенсивності й глибини двосторонніх відносин із державами –учасниками «Східного партнерства». Стверджується, що ситуативні заходи не здатні кардинальним чином змінити модель взаємодії на просторі «Спільного сусідства» з огляду на те, що не спричинюють зміни концептуальної основи системи багатосторонньої взаємодії в регіоні. Як методологічний підхід обрано загальноаналітичні методи дослідження з використанням здобутків безпекових студій щодо аналізу формування просторів соціальної безпеки. Ускладненню партнерства сприяє питання про можливість створення нової основи загальної зовнішньої політики ЄС в умовах нових викликів безпеки, що позначиться як на зовнішньому периметрі взаємодії, так і всередині самого Європейського Союзу. Із погляду цілей «Східне партнерство» відбиває явні пріоритети ЄПС: стабільність, безпеку та процвітання. Стратегічний напрям не змінюється: не пропонувати розширення, але включити сусідні країни до свого геоекономічного простору. Уважається, що можна стабілізувати ситуацію в регіоні в результаті зростаючої взаємозалежності, ставлячи ці держави на шляху до процвітання й зменшення корінних причин відсутності безпеки. Тому формування цієї політики є частиною Європейської політики сусідства й брендом впливу нових членів, особливо Вишеградської групи. Проте постає питання про реальні можливості та ефективність цього партнерства, а також інтерес до політики для відповідних країн. І, нарешті, «Східне партнерство» неявно спричиняє складні відносини між ЄС і Росією, між конкуренцією та співпрацею можливостей.

Результаты саммита «Восточного партн.рства» в Вильнюсе в ноябре 2013 г. и последовавший за ним внутриполитический кризис в Украине с масштабными международными последствиями ставит вопрос о возможных сценариях развития восточной политики ЕС в целом и, в частности, проекта «Восточное партн.рство». Рассматриваются ключевые тенденции развития и направления деятельности ЕС, вызовы и проблемы, которые будут определять контекст его дальнейшей эволюции в измерении формирования общеевропейского пространства безопасности. Среди этих тенденций выделяется дальнейшая дифференциация интенсивности и глубины двусторонних отношений с государствами – участниками «Восточного партн.рства». Утверждается, что ситуативные меры не способны кардинально изменить модель взаимодействия на пространстве «общего соседства» ввиду того, что не влекут за собой изменения концептуальной основы системы многостороннего взаимодействия в регионе. В качестве методологического подхода избраны общеаналитические методы исследования с использованием достижений студий по анализу формирования пространств социальной безопасности. Усложнению партнерства способствует вопрос о возможности выработки новой основы общей внешней политики ЕС в условиях новых вызовов безопасности, что отразится как на внешнем периметре взаимодействия, так и внутри самого Европейского Союза. С точки зрения целей, «Восточное партнерство» имеет явные приоритеты ЕПС (стабильность, безопасность и процветание). Стратегическое направление не меняется: не предлагать расширение, но включив соседние страны в свое геоэкономическое пространство. Считается, что стабилизировать ситуацию в регионе в результате растущей взаимозависимости, стимулируя эти страны на пути к процветанию, и уменьшение коренных причин отсутствия безопасности. Потому формирование этой политики является частью Европейской политики соседства и брендом влияния новых членов, особенно Вышеградской группы. Тем не менее, возникает вопрос о реальных возможностях и эффективности этого партнерства, а также интерес к политике для соответствующих стран. И, наконец, «Восточное партнерство» вызывает неявно сложные отношения между ЕС и Россией, между конкуренцией и сотрудничеством возможностей.

The results of the summit of «Eastern Partnership» in Vilnius in November 2013 and the political crisis in the subsequent Ukraine, with large-scale international implications and puts a question possible scenarios for the EU's eastern policy as a whole and the development of the project «Eastern Partnership» in particular. This article discusses key trends is the development direction of EU activities, challenges and issues that will determine the context of the further the evolution of this project in the dimension of the formation of a pan-European security space. Further differentiation of the intensity and the depth of bilateral relations with member states of «Eastern partnership» stand out among these trends. It is argued that situational measures can not fundamentally change the model of cooperation on space «Common Neighborhood» because that does not entail a change in the conceptual basis of the system of multilateral cooperation in the region. As a methodological approach As a general methodological approach chosen analytical methods using the achievements of Security Studies to analyze the formation of spaces of social security. Complication partnership founded promotes the possibility of developing a new framework of the common foreign policy EU in the face of new security challenges that affect both the outer perimeter of the interaction, as well as within the European Union itself. From the point of view of the objectives of the «Eastern Partnership» takes explicit priorities of the ENP: stability, security and prosperity. Strategic direction is not changed: not to offer an extension, but to include the neighboring countries of its geo-economic space. It is estimated that to stabilize the situation in the region as a result of growing interdependence, putting the country on the path to prosperity and reduce the root causes of insecurity. In this regard, the formation of this policy is part of the European Neighbourhood Policy, and the brand impact of the new Member States, particularly the Visegrad Group Nevertheless, the question arises about the real possibilities and effectiveness of this partnership, as well as the interest in the policy for the countries. And finally, the «Eastern Partnership» is implicitly complex relationship between the EU and Russia, between competition and cooperation opportunities.