державний брендінг, государственный брендинг ; зовнішня політика Польші, внешняя политика Польши ; публічна дипломатія, публичная дипломатия
У статті характеризуються основні підходи до розкриття змісту поняття "м"яка сила" та її інструментів у науковій думці сучасної Польщі. Аналізуючи ряд нещодавно опублікованих праць теоретичного і практичного характеру польських дослідників міжнародних відносин модерного періоду, автор наводить різносторонні, часом досить суперечливі (з огляду на взаємовиключність) позиції політологів з Польщі щодо бачення теоретичної складової концепції "soft power" та її практичного втілення через такі інструменти, якпублічна та культурна дипломатія, створення іміджу, піар, пропаганда, брендинг тощо. Також проводяться паралелі між науковим осмисленням ідеї "м"якої сили" у баченні українських та польських науковців. Актуальність теми обумовлюється нещодавньою появою в Україні державних органів, покликаних відповідати за напрям "м"якої сили", публічної і культурної дипломатії (а саме, Управління публічної дипломатії при Міністерстві закордонних справ України та проект Українського Інституту (Інституту Тараса Шевченка) при Міністерстві культури України), а також беручи до уваги досвід Республіки Польща загалом і у цій сфері зокрема, який нерідко є прикладом для України. Автор приходить до висновку, що, незважаючи на часткову відмінність у поглядах щодо методів втілення інструментарію "soft power" у зовнішню політику держави і співвідношення, взаємовплив та взаємозалежність "м'яких" знарядь у міжнародних відносинах, політологічна наукова спільнота Польщі безапеляційно доводить думку про необхідність побудови державної зовнішньополітичної стратегії на засадах імплементації всього спектру засобів "м"якої сили", що забезпечить безпеку та
досягнення національних інтересів держави.
The article deals with the main approaches to disclosing the meaning of the "soft power" concept and its instruments in the scientific thought of modern Poland. Taking into consideration recently published scientific papers of theoretical and practical character written by polish researchers of international relations of the modern period, the author analyzes different points of view of Polish political scientists from the theoretical dimension of the "soft power" concept and its practical implementation through such tools as public and cultural diplomacy, creation of the state image, public relations, propaganda, branding etc. Also there are parallels between scientific understanding of the idea of "soft power" in the vision of Ukrainian and Polish researchers. Relevance of this article is caused by a recent appearance of government authorities in Ukraine responsible for the direction of "soft power", public and cultural diplomacy (namely, the Office of Public Diplomacy as a part of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine and project of the Ukrainian Institute (Institute of Taras Shevchenko) under the Ministry of Culture of Ukraine), and taking into account the experience of Poland in general and particularly in this area, which is often considered to be an example for Ukraine. The author concludes that despite partial differences in opinions on the methods of implementation of the "soft power" tools in foreign policy, and relationships, mutual interdependence and influence of the "soft" tools in international relations, Polish research community in political sciences categorically proves the opinion about the need of development the government foreign policy strategy based on the implementation of the entire spectrum of "soft power" that will ensure state security and achieving the national interests.
В статье анализируются основные подходы к раскрытию содержания понятия "мягкая сила" и ее инструментов в научной мысли современной Польши. Анализируя ряд недавно опубликованных трудов теоретического и практического характера польских исследователей международных отношений модерного периода, автор приводит разносторонние позиции польских политологов относительно видения теоретической составляющей концепции "soft power" и ее практического воплощения через такие инструменты, как публичная и культурная дипломатия, создание имиджа, пиар, пропаганда, брендинг и т. д. Также проводятся параллели между научным осмыслением идеи "мягкой силы" с позиции украинских и польских исследователей. Актуальность темы определяется недавним появлением в Украине государственных органов, призванных отвечать за направление "мягкой силы", публичной и культурной дипломатии (а именно, Управление публичной дипломатии при Министерстве иностранных дел Украины и проект Украинского Института (Института Тараса Шевченко) при Министерстве культуры Украины), а также принимая во внимание опыт Республики Польша в целом и в этой сфере в частности, который нередко является примером для Украины. Автор приходит к выводу, что, невзирая на частичное отличие у взглядах относительно методов воплощения инструментария "soft power" у внешнюю политику государства и соотношение, взаимовлияние и взаимозависимость "мягких" средств у международных отношениях, политологическое научное сообщество Польши безапелляционно доказывает мысль о необходимости построения государственной внешнеполитической стратегии на принципах имплементации всего спектра средств "мягкой силы", что обеспечит безопасность и достижение национальных интересов государства.
