Опис документа

У статті висвітлено зміст перших проектів нормативно-правових актів, які регулювали створення інституту почесних консулів в Україні в 1918-1923 рр., та обставини заснування перших представництв почесних консулів. Дослідження здійснено на підставі архівної інформації, що міститься в документах, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Питання про заснування посад почесних консулів було порушено під час розроблення Консульського статуту Української Держави. За доби Центральної Ради в проектах нормативних документів, пов'язаних із заснуванням консульської служби як державного інституту, про посади почесних консулів, закріплені в консульських статутах різних країн, не йшлося. Реальні кроки зі створення посад почесних консулів було зроблено за доби Директорії УНР. Питання про запровадження інституту почесних консулів порушувалося на нараді послів і голів дипломатичних місій УНР у Відні 18-20 серпня 1920 р. Від січня 1921 р. почесні консульства створювалися в Швеції, Нідерландах, Швейцарії, Данії. Керівників почесних консульств шукали серед місцевої бізнесової еліти. Інформація про претендента ретельно вивчалася перед прийняттям рішення про призначення. Першими українськими почесними консулами були призначені Гарольд Сімсонен, Симон Куоні, Йоганн Гаусшільд, Вільгельм Хрістіансен та українець Олекса Боголюбський.

The article deals with the content of the first draft regulations for the institution of honorary consuls in Ukraine in 1918-1923, and the circumstances of founding the first missions of honorary consuls. The research was conducted on the basis of archival information from the documents stored in the Central State Archives of Higher Futhorities and Government of Ukraine. The question of establishing the special positions of honorary consuls was raised during the compilation of the Ukrainian State Consular Statute. During the period of the Central Rada there were no concepts regards these positions in the draft regulations related to the establishment of consular service as a public institution. The actual steps to institute the posts of honorary consuls were done in the time of the Directory of the UNR. Firstly the question was put at a meeting of ambassadors and heads of diplomatic missions of UNR in Vienna, 18 - August 20, 1920. From January 1921, the Honorary consulates were established in Sweden, the Netherlands, Switzerland, Denmark. Leaders of honorary consulates were searched among the local business elites. Information about candidate was carefully studied before taking a decision on the appointment. The first persons, appointed as a honorary consuls of Ukraine, were the foreigners Harold Simsonen, Simon Kuoni, Johann Hausschild, Wilhelm Christiansen and the Ukrainian Alex Bogolyubskii.

В статье освещено содержание первых проектов нормативно-правовых актов, регулирующих создание института почетных консулов в Украине в 1918-1923 гг., и обстоятельства формирования первых представительств почетных консулов. Исследование осуществлено на основании архивной информации, содержащейся в документах, которые хранятся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины. Вопрос об учреждении должностей почетных консулов рассматривался при разработке Консульского устава Украинского Государства. В эпоху Центральной Рады в проектах нормативных документов, связанных с образованием консульской службы как государственного института, о должности почетного консула, закрепленной в консульских уставах различных стран, речь не шла. Реальные шаги по созданию должностей почетных консулов были сделаны в эпоху Директории УНР. Вопрос о введении института почетных консулов поднимался на совещании послов и глав дипломатических миссий УНР в Вене 18-20 августа 1920 г. Начиная с января 1921 г. почетные консульства УНР создавались в Швеции, Нидерландах, Швейцарии, Дании. Руководителей почетных консульств искали среди местной бизнес-элиты. Информация о претенденте тщательно изучалась перед принятием решения о назначении. Первыми украинскими почетными консулами были назначены Гарольд Симсонен, Симон Куони, Иоганн Гаусшильд, Вильгельм Христиансен и украинец Алексей Боголюбский.