Створення зовнішньополітичного відомства Української РСР у ході радянської конституційної реформи 1944 р., якими б не були справжні мотиви й політичні наміри офіційного Кремля - системною "great strategy", тактичним ходом, кон"юнктурним політичним маневром чи дипломатичним фарсом, - мало позитивні наслідки. Після більш, ніж двадцятирічної вимушеної перерви, поняття "держава Україна" з"явилося в дипломатичному листуванні, УРСР формально набула статусу суб"єкта міжнародного права й стала державою-співзасновником ООН. Тому в статті висвітлюються маловідомі обставини поновлення міжнародної діяльності Української РСР та входження її до числа "initial members" ООН, з"ясовуються дійсні мотиви сталінської дипломатії в забезпеченні цього процесу. В публікації також з"ясовано роль Д. Мануїльського в започаткуванні "золотого віку української радянської дипломатії", (за визначенням західних ЗМІ). Незважаючи на відсутність в Української РСР власної зовнішньополітичної лінії, її вихід на міжнародну арену в "еру Мануїльського" мав велике позитивне значення. Він сприяв збереженню у певних верствах населення республіки державницьких настроїв і водночас розкривав їм очі на кричущу невідповідність між формальним міжнародним статусом України, що своєю участю в створенні й діяльності ООН дістала певне визнання світового співтовариства, та її фактичним становищем абсолютно залежної частини радянської імперії.
Creating of Ukrainian SSR' foreign policy department during the Soviet constitutional reform in 1944, whatever the true motives and intentions of official Kremlin policy, - systemic great strategy, tactical move, situational political maneuvering or diplomatic farce, - had a positive consequences. After more than two decades of forced interruption, the concept of "State Ukraine" appeared in diplomatic correspondence the Ukrainian SSR formally acquired the status of a subject of international law and was the "initial member" of the United Nations. The very fact of "the republic's emergence in the international arena" certainly contributed to the growth of national consciousness of Ukrainians, feeling them myself nation that is worth full representation in the international community. "First among equals" the Soviet Union republic was collaborating with international life, gradually formed its own corps of skilled diplomats, that gained experience of employment activities in international organizations, mastered new methods and the art of negotiation, the ethics of international communication, realized the strength and weakness of the Kremlin diplomacy and simultaneously observed visually slighted status of the Ukrainian SSR in foreign policy. The deep sense of a unique Ukrainian "drift" to international life could not to eviscerate any sophisticated Kremlin filters. The article spotlights the role of D. Manuilsky in launching the "golden age of Ukrainian Soviet diplomacy", whose best achievements diplomatic service of independent Ukraine is developing.
Создание внешнеполитического ведомства Украинской ССР в ходе советской конституционной реформы 1944 г., какими бы ни были действительные мотивы и политические намерения официального Кремля - системной "great strategy", тактическим ходом, конъюнктурным политическим маневром или дипломатическим фарсом, - имело позитивные последствия. После больше, чем двадцатилетнего вынужденного перерыва, понятие "государство Украина" появилось в дипломатической переписке, УССР формально приобрела статус субъекта международного права и стала государствомсоучредителем ООН. Поэтому в статье также освещаются малоизвестные обстоятельства возобновления международной деятельности Украинской ССР и вхождения ее в число "initial members" ООН, выясняются действительные мотивы сталинской дипломатии в обеспечении этого процесса. В публикации выяснена роль Д. Мануильского в формировании "золотого века украинской советской дипломатии" (по определению западных СМИ). Несмотря на отсутствие в Украинской ССР собственного внешнеполитического курса, ее выход на международную арену в "эпоху Мануильского" имел большое позитивное значение. Он содействовал сохранению в определенных слоях населения республики государственнических настроений и в то же время раскрывал им глаза на вопиющее несоответствие между формальным международным статусом Украины, которая своим участием в создании и деятельности ООН получила определенное признание международного сообщества, и ее фактическим положением абсолютно зависимой составной советской империи.
