На матеріалі двох американських романів ("Гертруда і Клавдій" Дж. Апдайка та "Блазень" К. Мура), у статті досліджуються особливості фокалізації другорядних персонажів трагедій В. Шекспіра у межах постмодерної гри. Вивчається дифузія часопросторових меж оповіді, залучення жанрів пастиша та пародії для інкорпорації інтертекстуальних елементів у художній простір сучасних творів, суб'єктивізація та психологізація Юнгіанських архетипів.
На материале двух американских романов ("Гертруда и Клавдий Дж. Апдайка и "Дурак" К. Мура), в статье исследуются особенности фокализации второстепенных персонажей трагедий В. Шекспира в пределах постмодерной игры. Изучается диффузия хронотопических границ повествования, привлечение жанров пастиша и пародии для инкорпорацииинтертекстуальных элементов в художественное пространство современных произведений, субъективизация и психологизация юнгианских архетипов.
The article deals with the peculiarities of focalization of minor Shakespearean characters in American novels "Gertrude and Claudius" by J. Updike and "Fool" by C. Moore within the playground of postmodern game. As the spatial and temporal boundaries of the narration are blurred in the texts, pastiche and parody become involved in the incorporation of intertextual elements. The study also demonstrates the ways that make Jungian archetypes illicitly present in the texts subjective and psychological.
