Опис документа

Стаття присвячена вивченню освітньої політики польської влади на окупованій бєларуській території. Проблема східного кордону стала ареною політичних дискусій серед польської делегації на Паризькій мирній конференції. Суперництво між федератами та інкорпорантами виявилося в постановах польського Законодавчого сейму, відбивалося у громадських міркуваннях і на сторінках тогочасної преси. Польська адміністрація, маніпулюючи можливістю вибору мови навчання, діяла все ж у дусі федералізму. До кінця 1919 рокуПольська держава не фінансувала розвиток шкільної освіти, що послаблювало позиції відділу просвіти. Це давало змогу окремим шкільним інспекторам діяти відповідно до своїх власних політичних уподобань. У сфері освіти відбувалась боротьба між урядовцями, котрі підтримували ідею федерації, й прихильниками інкорпорації бєларуських земель до складу Польської держави. Швидкий зріст польських шкіл спостерігався в основному в Брестському та Віленському округах. Матеріальну підтримку польським школам надавали громадські організації, підготовку вчителів для бєларуських земель здійснювали в семінаріях Польщі. Бєларуська освіта реалізовувалася лише в Мінському окрузі.

The article is devoted to the study of the Polish authorities on the occupied Belarusian territory. The problem of the Eastern border has been the scene of political discussion among the Polish delegation at the Paris peace conference. The rivalry between federates and incorporate appeared in the Polish Legislative regulations of the Sejm, vdelstatus in public discourse and in the pages of the contemporary press. Announced opportunity of language choice demonstrated the desire of federalization. Until the end of October 1919 Poland hasn't financed school education, that worsened education department. It gave an opportunity to school supervisors to follow their political ideas. There was a struggle between officials who supported the federalization idea and followers of incorporation of Belarusian territory into Poland. Fast school increase took place in Vilnya and Brest regions. Polish social organizations financed schools, there was teacher training for Belarusian land in Polish seminaries. Belarusian education got opportunity to development only in Minsk region.