Опис документа

Наведено дані стосовно прояву агресії вільшанки (Erithacus rubecula L.) на місцях водопою у гніздовий період у Канівському природному заповіднику та державному дендрологічному парку "Олександрія" НАН України. У Канівському природному заповіднику виявлено зв'язок агресії вільшанки із поведінковими актами на водопої та розмірними показниками сусідніх видів, що не відмічено для території дендропарку "Олександрія". Встановлено співвідношення міжвидових і внутрішньовидових контактів вільшанки. Внутрішньовидова агресія більше виражена в умовах дендропарку, а міжвидова - на території природного заповідника. Загалом виявлено 12 видів птахів, на які вільшанка агресивно реагує, та з'ясовано рейтинг успішності нападу та захисту на території від них. Найчастіше агресія направлена на особин, що вже перебувають на водопої, ніж до птахів, що прилітають після вільшанки. Вільшанка завжди поступається територією перед малою мухоловкою та чорним дроздом, але успішно захищає та нападає на берестянку звичайну та вівчарика-ковалика. Встановлено критичну відстань прояву агресії у внутрішньовидових конфліктах на рівні 40-50 см. У міжвидових конфліктах критична відстань варіює у межах від 5 см до 2 м. Це дослідження підкреслює значення довгострокових досліджень і багатофакторних підходів до розуміння складності домінування відносин для птахів.