Реформація, Реформация ; дипломатія, дипломатия ; теологія, богослів"я, богослов"я, теология, богословие, teologia
Стаття присвячена аналізу трактування права на озброєний опір в теології та внутрішній дипломатії одного з провідних діячів Реформації - Ф. Меланхтона (1497 - 1560 рр.). Питання правомірності збройного захисту релігійних переконань і військового опору опонентам, у тому числі й імператору, було одним із найболючіших в реформаційному русі.
Для Ф. Меланхтона питання права на збройний опір складалося з трьох проблем: по-перше, застосування зброї легітимною владою для дотримання порядку на підвладних територіях; по-друге, про право підданих на повстання проти існуючої влади; по-третє, про застосування зброї євангелічними князями проти свого суверена. Якщо теологічне обґрунтування правильності першого і недопустимості другого виду опору не викликало суперечок, то щодо останнього думка Меланхтона розійшлася з думками інших реформаторів - Н. Амсдорфа та Й. Бугенхагена: Меланхтон був впевнений, що захист віри має здійснюватись лише за столом переговорів та засобами дипломатії. Діяльність Меланхтона, безперечно, послужила каталізатором розвитку напрацювання цієї важливої доктрини та задала вектор протестантській дипломатії раннього нового часу.
In this article, we intent analyze the interpretation of the right to armed resistance in theology and domestic diplomacy of the one of the leaders of the Reformation - Рhilip Melanchthon (1497 - 1560). The question of the legality of armed protection of religious beliefs and military resistance to opponents, including the emperor, was one of the most painful in the reform movement.
For Рhilip Melanchthon question of the right to armed resistance consisted of three issues: first, the use of weapons by legitimate authority to maintain the order within its territories; secondly, the right of subjects to revolt against the existing government; thirdly, the use of weapons by evangelical princes against their sovereign. If theological justification of rightness of the first case and inadmissibility of the second type of resistance did not cause controversy, the third case became the point where Melanchthon's views differed from those of other reformers - of N. Amsdorf and J. Bugenhagen: Melanchthon was convinced that the protection of faith should be made only by means of diplomacy. Though it seems to be a kind of conservative postion its influence on the early modern diplomacy cannot be denied as it shaped the protestant diplomacy for several decades ahead.
