Опис документа

Досліджено взаємозв’язок вербального стимулу та вербальної реакції. Розглянуто поняття «стимул», «реакція», «інтенція», «респонсивне речення», проаналізовано специфіку вербальної реакції на висловлювання з різним комунікативним завданням. Вказано, що респонсив – вербальна реакція – є необхідним у тому випадку, коли вербальним стимулом є питальне речення; якщо стимулом є спонукальне речення, то реакція може бути як вербальною, так і невербальною. Розповідне речення, зазвичай, не потребує відповіді на нього Найбільш різноманітними в лексичному, семантичному, структурному, функціональному аспектах є респонсивні речення, що є вербальною реакцією на питальні речення. У запропонованій статті виділено три типи респонсивних речень: контентні – тобто ті, що містять у собі відповідь на поставлене запитання, неконтентні – респонсиви, що не дають необхідної інформації та часто можуть бути не пов’язаними зі змістом самого питання, і латентні – респонсивні речення, які співбесідник повинен проаналізувати для того,щоб зрозуміти відповідь на своє питання, тобто такі речення містять приховану відповідь. Розглянуто різні типи реакції на запитання, наприклад, такі як формальний респонсив, маніпуляція, саботаж, респонсивні речення з референтним індексом, евристичний, змістовний респонсиви і т.п. Робиться висновок про те, що використання тих чи інших респонсивних речень обумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами:прагненням до економії мовних засобів, бажанням чи небажанням відповідати на запитання, намаганням змінити тему розмови і т.д.