Мінська угода (2015) (Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод) ; міжнародне право, международное право
The article is devoted to the issue of the violation of the Minsk agreements achieved in the result of the Minsk process by Russia and latter's interpretation of the agreements as imposing the obligations of fulfilment exclusively on Ukraine. The article dwells on the attempts of the Russian high-rank officials and the representatives of doctrine to accuse Ukraine of non-fulfilling of this document. The author points to specific steps Ukraine has made to implement the provisions of the Minsk agreements(e.g. Ukraine has adopted the Law "On temporarily Order of Local Self-Governance in Particular Districts of Donetsk and Luhansk Oblasts of Ukraine (PDDLO)") and rebuttals Russia's weak arguments about Ukraine's failure to maintain the truce.
Generally,the analysis of the Minsk agreements implementation shows that the purpose of Russia is to de jure turn the conflict into an internal Ukrainian problem; influence decisions of Ukraine both in its internal and foreign policy by means of puppet "DPR" and "LPR", preferably granting the latter the veto power; destabilize political and social situation in Ukraine, undermine its economy and defence capacity with the help of the above formations. The author arrives at the conclusion that the de-escalation is nominal because of Russia's failure to cease the illegal actions.
Стаття присвячена питанню порушення домовленостей, досягнутих в
результаті Мінського процесу, з боку Росії та представленню останньою Мінських угод як обов'язкових до виконання виключно Україною. У статті розглядаються спроби російських високопосадовців і представників доктрини звинуватити Україну у невиконанні цього документа. Автора вказує на конкретні кроки України на напрямку реалізації положень Мінських угод (наприклад, Україна прийняла Закон "Про особливий порядок міс цевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей") і аналізує слабкі аргументи Росії про нездатність України підтримувати перемир'я.
В результаті дослідження реалізації Мінської угод стає очевидним, що мета Росії - юридичними засобами перетворити конфлікт у внутрішню українську проблему; впливати на внутрішньо та зовнішньополітичні рішення України за допомогою маріонеткових "ДНР" та "ЛНР", де право вето є пріоритетом; дестабілізувати політичну і соціальну ситуацію в Україні, підірвати її економіку і обороноздатність за допомогою вищевказаних утворень.
Автор приходить до висновку те, що деескалація є номінальною через відмову Росії припинити незаконні дії.
Статья посвящена вопросу нарушения договоренностей, достигнутых в результате Минского процесса, со стороны России и представлению последней Минских соглашений в качестве обязательных к исполнению исключительно Украиной. В статье рассматриваются попытки российских чиновников и представителей доктрины обвинить Украину в невыполнении этого документа. Автора указывает на конкретные шаги Украины в направлении реализации положений Минских соглашений (например, Украина приняла Закон "Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей") и анализирует слабые аргументы России о неспособности Украины поддерживать перемирие.
В результате исследования реализации Минских соглашений становится очевидным, что цель России - юридическими средствами превратить конфликт во внутреннюю украинскую проблему; влиять на внутренне и внешнеполитические решения Украины с помощью марионеточных "ДНР" и "ЛНР", где право вето является приоритетом; дестабилизировать политическую и социальную ситуацию в Украине, подорвать ее экономику и обороноспособность с помощью вышеуказанных образований.
Автор приходит к выводу, что деэскалация является номинальной из-за отказа России прекратить незаконные действия.
