Я бачив, як вітер березу зломив,
Коріння порушив, гілля потрощив,
А листя не звяло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зійшло.
Я бачив, як серну підстрелив стрілець,
Звалилася, бідна, прийшов їй кінець,
Боротися з смертю було не в міч,
Одначе боролась, пока зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів, -
Ще трошки пожити на думці було,
І, може, пожив би, так сонце зайшло.
Зі мною розсталась дружина моя -
Зостався на світі без сонечка я,
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.
