Та й чось мене мій млий не люби,
Бо він мене д`собі не голуби.
Та й звечора хто знає, де ходи,
На розсвіттю до мене приходи,
Та й на моє лужечко лягає,
Та й до мене плечми си вбертає.
- Ой відсуньси, негідна, від мене,
Бо є в мене май краща за тебе.
- Та най буде двайцять і чотири,
Таки ж бо я найстарша над ними.
- Де ж ти,мила, старшини набралась?
- В тій церковці, де з тобов побрались.
На однім ми рушничку стояли,
В`дне другому вірно присягали.
( Кожен рядок повторюється двічі)
