Ой там у лісі, під кедриною,
Там сидів голуб з голубиною.
Сиділи вони, обіймалися,
Сивим крилечком накривалися.
Закрався стрілець з темного луга,
Убив голуба, велика туга.
Голуба вбивши, голубку ймивши,
За тихий Дунай припровадивши,
Приніс її він до свого двору,
Пустив її він в свою комору.
Дає їй їсти яру пшеничку,
Дає їй пити зимну водичку.
Голубка не їсть, голубка не п`є,
Лиш під кедрину плакати іде.
- Чому ти неїж, чому ти не п`єш,
Лиш під кедрину плакати ідеш?
- Як мені їсти, як мені пити?
Який світ красний, нема з ким жити.
- Ой є у мене сімсот голубів,
Вибирай собі, котре твій любий.
- Та най їх буде сімсот й чотири,
Нема такого, як був мій милий.
Був мій миленький - голуб сивенький,
Личком біленький, чонобривенький.
- Як тобі в мене таке вже горе,
Лети, голубко, у чисте поле.
