Ой у полі, під явором
Оре вдова сивим волом.
Виорала три ланочки,
Посіяла огірочки.
Ні полола, ні сапала,
Доньці долю вибирала.
Доньці долю вибирала,
За кальвіна її дала.
За кальвіна її дала,
В`на до року сина мала.
В`на до року сина мала,
До сну співанку співала.
- Гай-цю люлю, мій синочку,
Би-с не був, як твій таточко.
Бо твій татко-кальвіночок
Зав`язав мені світочок.
Він по ночах п`є, гуляє,
Людську кровцю проливає.
Людська кровця - не водиця,
Проливати не годиться.
Лишень це вона співає,
Кальвін двері відчиняє:
- За цю твою співаночку,
Зітну тобі головочку!
- Зачекай хоч годиночку,
Най скупаю дитиночку.
Як синочка в`на купала,
В праве личко цілувала.
- Краще, синку, в землі гнити,
Ніж з кальвіном в світі жити.
Лягла мила на лавочку,
Стяв їй кальвін головочку.
