Попід гайочок, попід калину
Сподобав козак гарну дівчину.
- Гарна дівчина, з гарного роду,
Я тебе люблю, не дам нікому.
Я тебе люблю, вірно кохаю,
Лишень я бідний, поля не маю.
- Я не дивлюся на твоє поле,
Я лиш дивлюся на чорні брови.
А на тім полі треба робити,
Прийду додому - нема з ким жити.
Нема з ким жити, слова сказати,
Люба дівчино, мусю тя взяти.
Позарастали стежки-дорожки,
Куди я піду та й до ворожки.
Ворожка знає, ворожка скаже,
З ким моя мила спатоньки ляже.
Вона лягає сама з собою,
Права рученька під головою.
Права рученька, біла подушка,
Ти - мій миленький, я - твоя душка.
(Кожні два рядки повторюються двічі)
