У Вероні та й на брамі кам`янії,
Там стояли два жовняри молодії.
Як стояли, так стояли, говорили:
- Бодай же ся старі мури повалили.
Не так мури, не так мури, як ті брами,
Заплакали старі мами за синами.
- Не плач, мати, не плач, мати, не журися,
Я тут маю що убрати - подивися.
Маю кабат, маю зброю, щоб носити,
Течуть ріки кривавії, є що пити.