Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Приспів:
Вклоняюсь низько залюбки
Своїй матусі милій
За ті чудові рушники,
За рученьки умілі.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м`ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
Приспів.
І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Приспів.