Хотіла би я деревом зрости,
Щоб віттям шепотіти біля хати,
2
Тому що у далекі злі світи
Деревам не потрібно мандрувати.
І, навіть, я калиною зросла б,
Ніхто би не посмів мій цвіт ламати,
2
Яка щаслива я тоді була б
В червоному намисті біля хати.
Як гірко нести хрест важкий життя,
Коли далеко рідная хатина,
2
Не дерево і не калина я -
Проста і смертна на землі людина.
Життя мене безжально день при дні
В шалений вир мирських проблем кидає,
2
Про рідний дім лиш спогади одні,
Та тільки спогад дкшу й зігріває.
В холодному й жорстокім світі цім
Простій і смертній на землі людині.
2
Мені ночами сниться рідний дім
В далекій непроглядній самотині.
