Вже більше півжиття мого промчало,
Дощами відшуміло край села,
А я тебе ці всі роки шукала,
І лише на краю життя знайшла.
Приспів.
Моя любов, неначе пізня вишня,
Насмілившись цвісти в мороз такий,
До тебе, як на світло сонця вийшла,
Немов на суд небесний і земний.
Вбирала радість, наче квіти роси,
Немов для тебе берегла красу.
Тумани сиві падали на коси,
Підсріблюючи чорную косу.
Приспів.
Літа, що пролетіли поміж нами,
При зустрічі з`єдналися на мить,
Лиш зморшкам намереженим роками,
Від погляду твойого заболить.
Приспів.
Та будь-що буде, не кляну погоду,
Хоч нашу стежку перший сніг мете,
І, знаючи, що вже не буде плоду,
Зимова вишня все-таки цвіте.
Приспів.
