В смерекові гори, на сині вершини,
Де тиха хатина і вітер шумить,
2
Я серцем полину, немов до дівчини,
Згадається щастя, що в грудях щемить.
Де зорі високі попід небосхилом,
Де води в`юнкої, стрімкої ріки,
2
Там стрілася мила, моя чорнобрива...
Не вернеться юність, як наші роки.
Нехай тим розмаєм нам серце не крає,
Нехай в полонині заврнить трава,
2
Закохані мрії у гори тікають,
Де юність лишилась, де юність жива.